К основному контенту

Крик душі українського снайпера, який довів мережу до істерики, але так і не був почутий

 


Він намагався донести до людей те, що переживав після того, як у 2014 році відбулось вторгнення в Укарїну.

“Я вважав себе космополітом до війни. Думав, що не можна обмежувати себе мовами чи націями, національностями. Ще… Я завжди мав бунтівний характер. Я вчився в Києві у Національному Університеті “Києво-Могилянська Академія” сім років. Тут дуже вже всі тисли на українську мову. А я люблю не так, як усі. І не люблю, коли тиснуть. Через це і писав вірші російською. Говорив частіше російською, ніж українською. Це було давно. Мільйон років тому. До війни”, — написав снайпер Микола Воронін на своїй сторінці у соцмережі.

Війна повністю все змінила. Я зрозумів, що до неї я жив без Батьківщини. Війна подарувала мені Україну. Я почав цінувати її такою, як вона є: її культуру, символи, прапор, тризуб. Та все ж, за звичкою, говорив російською. На важливість мови рідної звернула мою увагу координатор безкоштовних курсів української мови Катерина Мельник. Вже коли я йшов таким мирним містом поруч неї, ми вели собі розмову і тут я раптом збагнув, що у путла і російської педерації дійсно не було б жодного шансу зробити те, що вони зробили в Криму і на сході України, якби там високо цінували Україну, нашу мову і культуру.

Жодного шансу. Розумієте?

Ніхто б не загинув із тих, хто пішов у небесну бригаду. Не гинули б діти, не руйнувались би будівлі і долі…

Стояв би і працював би Донецький Аеропорт. Ніхто не захопив би і метра нашої землі. Ніде. Якби нас захищала наша мова і культура. Гебня це розуміла. Ось чому нещадно катувала свого часу наших Героїв за мову. Їх нащадки забули про їхні муки… І далі вважають, що обмежуватись у мовах не варто. Можна говорити російською і любити Україну. Боже, та це те саме, що бути відданим одному Коханому Справжньому Чоловікові і займатися проституцією у вихідні. Для розширення горизонту.

Схаменіться шановні. Як часто ми починаємо цінувати те, що втратили? І часто починаємо це робити дуже пізно. Постфактум. Та краще пізно, ніж ніколи. То ж починаємо говорити українською шановні, бо ми того варті. Того варті наші небесні побратими.

Популярные сообщения из этого блога

Бумеранґ повернувся!10 хвилин тому трaпuлoсь нaйcтрaшнiшe

  По слухам, младшего сына президенту Белоруссии подарила Ирина Абельская. В середине 90-х годов она работала у главы страны личным врачом. Младший сын президента Белоруссии Александра Лукашенко появился на свет 15 лет назад. Наследник главы государства Николай повсюду следует за отцом. Однако личность матери юноши для многих до сих пор остается загадкой. Известно, что Лукашенко с 1975 года женат на Галине Желнерович, но, по слухам, не живет с ней уже с начала 90-х годов. В браке у белорусского лидера родилось двое сыновей: Виктор и Дмитрий. А вот имя родительницы младшего ребенка президента страны точно неизвестно. Сам Лукашенко предпочитает этот вопрос никак не комментировать. Он лишь единственный раз упомянул, что она врач, и больше не назвал никаких данных. Младший сын президента Белоруссии Александра Лукашенко появился на свет 15 лет назад. Наследник главы государства Николай повсюду следует за отцом. Однако личность матери юноши для многих до сих пор остается загадкой.Изв

Буйнова похоронят рядом с Заворотнюк…

  Певца похоронят рядом с родными Анастасии Заворотнюк Страдающий онкологией Александр Буйнов уже забронировал себе место на кладбище. Участок, который он для себя выбрал, находится на кладбище неподалеку от деревни Анкудиновское Новомосковского административного округа, неподалеку от могил родственников звезды сериала «Моя прекрасная няня» Анастасии Заворотнюк — отца актрисы, ее старшего брата и его жены. Напомним, что теледива тоже уже не первый год борется с раком — злокачественной опухолью головного мозга. «Я забил себе место в деревне, где я живу. Зачем мне Москва?» — заявил он в беседе с журналистами «Экспресс газеты». Известно, что у звезды есть шикарный дом в поселке Крекшино в Подмосковье. Именно возле этого поселка и расположено вышеупомянутое кладбище. Буйнову диагностировали рак предстательной железы около девяти лет назад — в 2011 году. Благо, недуг был обнаружен на ранней стадии. Шоумен прошел курс химиотерапии, после этого случилась ремиссия. Но через несколько л

«Стало погано, лікарі не встигли!» — це сталося 15 хвилин тому, велика втрата для всіх нас, як тепер ми без неї

  За словами В’ятровича, Іван Вакарчук «зробив так, що від 2008 року майже по пів мільйона українських дітей завершують школу із надією на чесний вступ, і ця надія не марна. Він поставив безкомпромісно питання якості освіти в нашій вищій школі, почав піднімати престиж природничої, математичної та фізичної освіти в школі».Голова Інституту нацпам’яті наголосив, що Вакарчук повертав українській мові належне їй місце, не забуваючи про мови меншин, особливо – кримськотатарську. «Він був науковцем високого рівня і робив усе, щоб держава створила умови для науки в університетах. З того часу освіта зазнала ще реформ на краще, але розворушити цю застиглу систему зміг саме Вакарчук. «Фізик твердого діла» – так назвали його тоді медіа і тут не було перебільшень», – резюмував В’ятрович.Пізніше трагедію підтвердив і сам Вакарчук, заявивши, що помер не просто його батько, а й найкращий друг. “Сьогодні не стало мого найближчого друга … Людину, яка відчувала, розуміла, і знала мене краще, ніж