М’які, ароматні, ніжні всередині й рум’яні зверху — ці булочки завжди вдаються та зникають зі столу першими 💛 🧾 Інгредієнти: 🥛 Тепле молоко — 250 мл 🧂 Сухі дріжджі — 10 г 🍬 Цукор — 4 ст. л. 🌼 Ванілін або ванільний цукор — за смаком 🥚 Яйця — 2 шт. 🧈 Вершкове масло — 30 г 🌾 Борошно — 500 г 🥄 Згущене молоко — для змащування 👩🍳 Приготування: У теплому молоці розчинити дріжджі, 1 ст. л. цукру та 2 ст. л. борошна. Залишити на 10–15 хвилин до пінної «шапочки». Додати яйця, решту цукру, ваніль, розтоплене масло, перемішати. Поступово вмішати борошно та замісити м’яке, не липке тісто. Накрити рушником і залишити в теплому місці на 1 годину — тісто має збільшитись у 2 рази. Сформувати булочки, викласти на деко з пергаментом. Дати підійти ще 15–20 хвилин, змастити згущеним молоком. Випікати при 180°C — 20 хвилин до золотистої скоринки. ✨ Фішки та поради: 🧈 Щоб булочки були ще ніжніші — заміни половину мас...
Наш переїзд з Харкова до Варшави закінчився дуже неочікувано. Зараз ми у Львові. А Польщу казкою таки точно не назвеш, як би її не хвалили.
Коли наш будинок на Харківщині остаточно розбомбили, нам не залишалося нічого іншого, як виїжджати до Польщі.
Знали, що своїми в чужій країні ніколи не будемо, але таких неприємних “сюрпризів” точно не очікували… Але про все по порядку!
З перших днів проживання у Варшаві ми зрозуміли, що Польща – зовсім не країна мрії, принаймні для українців.
Мала би гріх, якби поскаржилася на те, як влада, волонтери і просто мешканці приймали біженців. Все було на вищому рівні.
Нас поселили в школі, годували, обігрівали, виплачували соціальну допомогу.
Через деякий час ми зрозуміли, що довго так не протягнемо – треба шукати якусь роботу.
Назар влаштувався на будівництво, а я прибиральницею у велике офісне приміщення – такою працею нас не налякаєш.
Ми тішилися, що маємо змогу заробляти в чужій країні собі на життя, але коли підрахували, що отримуємо таку ж зарплату, як і в Україні з перерахунком на місцеву валюту – то були неприємно здивовані.
Щодо соціальних послуг. Вони чудово працюють для місцевих, а от з біженцями ситуація зовсім інша.
Ви можете записатися до лікаря цілком безкоштовно, але чи готові Ви до того, що він з вами розмовлятиме польською і ніяк інакше?
Те ж саме відбувається в ситуації, якщо у Вас, не дай Бог, щось вкрали. Ви викликаєте правоохоронців, але якщо не володієте польською чи англійською, вони довго не розбиратимуться – заберуть до відділка Вас, а не зловмисника.
Магазини зачиняються о 18, тож якщо ви звикли смачно поїсти на ніч, відвикайте! Тут собі такої розкоші не дозволиш.
Не буду надто злісним критиком і скажу, що є й гарні моменти. Цілодобовий транспорт, можливість подорожувати Європою з тимчасовим видом на проживання в країні і багато інших переваг.
Тільки от більшість з них орієнтовані на людей, які народилися, виросли і далі живуть в Польщі. Тому ми повернулися додому.
Зараз у Львові. Тут відчуваємо себе дуже захищено і комфортно. Як не крути, але Україна – найкращий варіант для життя.
Команда “Пошепки” погоджується з авторкою історії і вважає, що Україна є нашим домом, нашою захисною фортецею. В жодному куточку світу нам не буде так затишно і добре, як тут.
Як вважаєте Ви?