М’які, ароматні, ніжні всередині й рум’яні зверху — ці булочки завжди вдаються та зникають зі столу першими 💛 🧾 Інгредієнти: 🥛 Тепле молоко — 250 мл 🧂 Сухі дріжджі — 10 г 🍬 Цукор — 4 ст. л. 🌼 Ванілін або ванільний цукор — за смаком 🥚 Яйця — 2 шт. 🧈 Вершкове масло — 30 г 🌾 Борошно — 500 г 🥄 Згущене молоко — для змащування 👩🍳 Приготування: У теплому молоці розчинити дріжджі, 1 ст. л. цукру та 2 ст. л. борошна. Залишити на 10–15 хвилин до пінної «шапочки». Додати яйця, решту цукру, ваніль, розтоплене масло, перемішати. Поступово вмішати борошно та замісити м’яке, не липке тісто. Накрити рушником і залишити в теплому місці на 1 годину — тісто має збільшитись у 2 рази. Сформувати булочки, викласти на деко з пергаментом. Дати підійти ще 15–20 хвилин, змастити згущеним молоком. Випікати при 180°C — 20 хвилин до золотистої скоринки. ✨ Фішки та поради: 🧈 Щоб булочки були ще ніжніші — заміни половину мас...
Муж упрекает, что я и так мало зарабатываю, хоть и провожу на работе много времени, бросая ребенка на его маму. А недавно и свекровь провела со мной воспитательную беседу о том, что думать нужно о своей семье, о том, как ребенка на море свозить. А мать пусть на пенсию живет, как все. Или идет работать. Еще советуют маме сдавать одну комнату. Но она очень не хочет чужих людей в квартире. Она, кстати, не знает, что в моей семье сейчас творится. Итак деньги у меня брать не хочет, а если бы знала, вообще бы отказалась. Я очень тоскую по той дружной семье, которая у нас была до появления этих денежных вопросов. Эта история подслушана мной в беседе среди коллег. И я задумалась. Мы тоже помогаем свекрови с тех пор, как она осталась одна. У нее тоже трехкомнатная квартира, в которую мы с удовольствием приезжаем в гости с внуками и нам не хочется, чтобы она ютилась в однушке, не имея возможности нас принять.