М’які, ароматні, ніжні всередині й рум’яні зверху — ці булочки завжди вдаються та зникають зі столу першими 💛 🧾 Інгредієнти: 🥛 Тепле молоко — 250 мл 🧂 Сухі дріжджі — 10 г 🍬 Цукор — 4 ст. л. 🌼 Ванілін або ванільний цукор — за смаком 🥚 Яйця — 2 шт. 🧈 Вершкове масло — 30 г 🌾 Борошно — 500 г 🥄 Згущене молоко — для змащування 👩🍳 Приготування: У теплому молоці розчинити дріжджі, 1 ст. л. цукру та 2 ст. л. борошна. Залишити на 10–15 хвилин до пінної «шапочки». Додати яйця, решту цукру, ваніль, розтоплене масло, перемішати. Поступово вмішати борошно та замісити м’яке, не липке тісто. Накрити рушником і залишити в теплому місці на 1 годину — тісто має збільшитись у 2 рази. Сформувати булочки, викласти на деко з пергаментом. Дати підійти ще 15–20 хвилин, змастити згущеним молоком. Випікати при 180°C — 20 хвилин до золотистої скоринки. ✨ Фішки та поради: 🧈 Щоб булочки були ще ніжніші — заміни половину мас...
Ми всі сумуємо і важко переживаємо втрату легендарної актриси і чудової людини “, – йдеться в повідомленні.
Белла Масумян народилася в Дніпропетровській області. У 1961 році вона закінчила Білоруський державний театрально-художній інститут за фахом «актор драматичного театру і кіно».БІЛЬШЕ ІНТЕРНЕТ-НОВИН
З того ж року почала працювати в мінському Національному академічному драматичному театрі імені Горького.ВАМ БУДЕ ЦІКАВО
За роки своєї творчості вона зіграла близько сотні різних театральних ролей, а також знялася в двох фільмах – «Четверо в одній шкурі» (1963) і «Гріх лицедійства» (1991). У 1968 році Белла стала заслуженою артисткою БССР, а вже після перебудови, в 1995 році, отримала звання народної артистки Білорусі.
Белла Масумян також була нагороджена різними медалями: медаль Франциска Скорини «За заслуги в області культури Білорусі» (2007 рік), вищий приз Білоруського союзу театральних діячів «Кришталева Павлинка» (2009 рік), медаль Союзної держави «За співпрацю» (2011 рік) – і спеціальною премією президента Білорусі діячам культури і мистецтва (2012 рік).
Актрисою Белла стала всупереч волі батьків – вони бажали їй професію лікаря. Тато не раз підводив її, юну, до дзеркала і говорив: «Бачиш себе? А адже це зі сцени будуть бачити інші».
Однак завзятість Белли виявилася сильнішою: вона склала іспити в московське Щепкінське училище, але, коли вивісили списки, подивилася не в той і, вирішивши, що не пройшла, поступила до Мінська на курс до Дмитра Орлова.
Знаменитий критик Тетяна Орлова якось написала, що вона вірна запаху лаштунків свого театру.
– Це як вдома, де все по-старому і нічого не дратує. Старі куліси, звичайно, пора б замінити, часом каблуки в щілину в підлозі провалюються, але так комфортно. Перш за все театр визначався тим, які люди в ньому служили, ставилися до дійства, партнерів, за лаштунками. Наприклад, прийти на репетицію НЕ після режисера, а за п’ять хвилин до нього. Хоча бували і ті, хто входив в раж, коли буквально з вулиці вривалися на сцену. Коли приїжджала на прем’єру в московський театр Маяковського до свого друга, актора Едіка Марцевича (він грав Гамлета після Михайла Казакова), перед виходом на сцену за лаштунками стояла костюмер з голкою, ниткою, щітками. Вона у кожного актора перевіряла, застебнутий чи гульфик, чи чисте взуття, чи не стирчать на костюмі нитки. Ось про що я, – розповідала Белла Масумян.